Серпом торкаючись крила,
Мов не до речі,
Буття ворота відкрива
В літа старечі.
Хоч тиші вишній супокій
Стократ миліший,
Як читача душі живій
Доладні вірші,
Та тим, хто прозою просяк
Земної суті,
Ліризм небес не просто так
І осягнути
Та хоч би раз дарує мить
Живому вздріти,
Як небо славою блищить
У вічнім світі.
Тому й не страшно на межі,
Що медом згіркла,
Бо це життя, яке прожив, -
Лиш перша збірка.
04.02.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557178
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Рідний