Зоряні пащеки відкриваються
й попіл комет загортається
у густий макабричний брезент
звідти виходять діти Адама і Єви
там відтанцьовує валтасарова кров
з голови ведмедя до ніг лисиці
з голови ведмедя до ніг лисиці
з голови ведмедя до ніг лисиці
хто як не ти відштовхне сни про воду
швидшу дикої птиці?
Хто як не ти витопче шлях у найдовшу савану?
по той бік простору немає
по той бік простору замало
по той бік холоду таверна стоїть
на дужих ногах людської зневаги
гнів – це мова, якою не висловиш непокору
гнів – це розташований блокпост по той бік
дикого холоду
гнів – це їжа богів які розважаються у кімнатах для інвалідів
гнів – це вітер у вухах щойно народженої дитини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557129
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.02.2015
автор: Immortal