Встаю й лягаю з думкою про тебе,
Для мене ти – як зірка провідна,
Що світить уночі і вдень край неба,
І не в сузір’ї, а сама-одна.
Як подумки з тобою розмовляю,
У відповідь – лиш тишина німа…
Слова мої на аркуші лягають,
Сповиті смутком, у рядки письма.
В них навіть неозброєним ти оком
Усі помітиш порухи душі,
Всі почуття, які я ненароком
Без зайвих думок виклала в вірші.
Так сталося… Палає зірка ясна,
Холодне ніжне світло з неба ллє.
Життя для мене й світ такий прекрасний
В промінні чарівному постає.
Думки мої, бажання, мрії линуть
В безкрайню і бездонну неба вись
В надії, що, блукаючи, зустрінуть
Твої бажання і думки колись.
07.07.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556645
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: Martsin Slavo