Ліро золотосяйна,
Втіхо фіалковолосих муз
Піндар. Перша Піфійська ода.
Панно Ліро золотосяйна,
Кохаю тебе і боюсь,
Потішаєш ти надзвичайно
Фіалковолосих муз.
Сама ти зростала на втіху,
Чарівного світу бджола,
Якби не спіткнулась об лихо,
То іншою б і не була.
Приправа мазурки і вальсу,
Розвага зманіжених дам,
Життя надало тобі шансу
Додати металу словам.
Полинули інші мотиви –
Відгомін немеркнучих літ –
Слова ще були молодими,
Новий провіщаючи світ.
А потім слова постаріли,
З гучних п’єдесталів зійшли,
Епохи нові прилетіли
І нове сміття принесли.
Та світить і пахне квітково,
Сягнувши глибин і висот,
Осяяне золотом слово,
Яке не заглушить осот.
Панна Ліра золотосяйна
Окриленість серцю дає,
Незримо, несміло, потайно
Рядки за думками снує...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556161
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Ніна Третяк