Пройшовши через страх падіння,
І переживши воскресіння,
Цінуєш крапельку життя
До відчаю, до відчуття
Блаженства, райської утіхи...
Та час свої розставить віхи,
Цвіт ейфорії обліта.
Непідкорима висота:
«Пан чи пропав!?» - сміється в вічі,
Терзають душу протиріччя
І ризик , благородства друг,
Докине рятівний свій круг,
Чи не докине і спасує,
В пустелі хто твій крик почує?
І вкотре найскладніший крок:
Себе здолати ще разок,
Піднятись духом вище себе
Таке бажання і потреба –
Таке покликання живих:
Не шкодувати, що не встиг,
Не спасувати, не злякатись,
Упавши, ще разок піднятись.
Пройшовши через страх падіння
Відчути радість воскресіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555879
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: Ніна Третяк