У чорного ворона два крила,
ліве і праве око.
Ним командує темна мла
безжалісно і жорстоко.
Можливо, він плаче собі в самоті
сидячи на старім дубі.
І листя тане під ним як сніг
у горлі гарячім груби.
Він носить під крилами вісті злі,
новини із поля бою
і навіть очі вийма живі
тим, хто вуста затворить.
Його відторгнуто вже давно -
не вам і мені судити.
Та ворон має усе ж крило,
хоч продовжує ворожити.
Кожну ніч називає пошепки
або туго й надривно кряче.
Ворон звик давно бути ворогом,
але часто про себе плаче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555471
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: URANIA