Монолог вдови

Вдова  –    прибита  пташка  –  
Самій  спинатись  важко,
Заслабли  мої  крила,
Де  ти  літаєш,  милий?
До  тебе  не  здійнятись,
Ще  дітьми  клопотатись.
Побільшало  роботи
З  суботи  до  суботи.
І  все  про  тебе  мовить,
Бентежний  смуток  ронить.
Із  рук  –  і  двір,  і  хата,
Щоб  вік  не  забувати.
І  сина  руки  сильні,
І  доньки  очі  сині.
Неначе  за  стіною,
Жила  я  за  тобою.
Купалася  в  любові,
Втішалася  в  розмові.
Та  горе  не  дрімало  –  
На  щастя  зазіхало.
Поки  не  розлучило
Із  тим,  кого  любила.
Коли  тебе  не  стало  –  
Любить  не  перестала.
У  пам’яті  –  з  тобою,
А  у  житті  –  з  бідою.
Гірка  судьба  вдовина  –  
Тепер  я  половина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555423
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Ніна Третяк