Розкошує літо
запахучим цвітом.
Виростають діти –
вирушають світом.
З отчого порогу
стеляться дороги,
Зачіпають ноги
смутки і тривоги.
Потрясуть, як грушу,
і зачеплять душу.
Хто не спотикався,
той не піднімався.
Хто не помилявся,
той не виправлявся.
Тільки не зломитись
і не оступитись.
Тільки, щоб не страшно,
тільки, щоб безстрашно…
Виростають діти –
вирушають світом
Незгасимим сонцем…
маминим віконцем…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555421
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Ніна Третяк