Мені неба так стало мало
І я більше вже не літаю,
Мої крила згоріли з тобою
Як це страшно,я крил не маю.
Мої мрії розбились так швидко
Я так довго це все будувала,
Та одної страшної миті
Я життя своє зруйнувала.
Я босою пройшла по гострих лезах
Я впала з неба,бо хтось крила обпалив,
Здається,що нічого вже не треба
Хтось віру у життя назавжди вбив.
Таким вогнем горіло моє серце,
Що світ за мить згоріти міг до тла,
І біль ламав всі ребра,тік у венах
І залишилась ця болюча пустота.
Я знов і знов ці весни зустрічала
Та так хотілось в небо повернути,
Туди,де я щасливою літала
Та крил моїх уже не повернути.
НАДІЯ КИШЕНЯ 28.01.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555324
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: КОЛЮЧКА