Легендами оточений лихими,
Долає Всесвіту безмежний океан,
І м'язами хизуючись тугими,
Пливе крізь морок хвиль Левіафан.
Нещадний монстр, гривастий і голчастий.
Його подоба дика і страшна.
Він зло чаїть у щелепах ікластих
І на шляху нічого не мина.
В очах - ненависть і злоба холодна,
Бо зледеніли в нім душа і кров.
В могутнім тілі - сила надприродна.
Він всі громи і блискавки пройшов.
Пливе невідворотно, незворушно,
З пащеки полум' я навсібіч викида,
Хвостом зміїним все дощенту крушить.
Вирує і кипить під ним вода.
Левіафан отой, що горе сіє,
Постав із пекла і до нас доплив.
Він зветься нині «путінська росія»,
І дзвін на сполох на Землі пробив.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554310
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Ірина Васильківська