Море засієш – повік не діждешся
ніякого жнива. Підлому зробиш добро –
він не віддячить добром.
Теогнід
Мудрість древня, неначе світ,
Всевишнього благовоління:
Яким засіваєш насінням,
Такий і збиратимеш плід.
Засієш добірним зерном,
Прикропиш дощами і потом –
Воздасться тружденному злотом,
А ледарю – лиш бур’яном.
На морі хліба не ростуть,
На морі хліба не буяють,
Хто хвилі зерном засіває –
Даремний скорботного труд.
Хто підлому допомагав,
Схиляючи словом до Бога,
А з того не вийшло нічого,
Гріха той на душу не взяв.
А може, зерно проросте,
А може, колись забуяє:
Не в морі ж його висіваєш
Та ще й не на місце пусте.
Мудрість древня, неначе світ:
Байдужого бійся найбільше,
Байдужий за ворога гірший,
Я правду кажу, Теогнід?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554095
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Ніна Третяк