НЕСКОРЕНІ В ГЛУМІ
Нужденні у ласки, замучені горем,
Виходять із ночі на славу, на вдачу.
Блукали під гнівом, страждали із болем,
Зірвавши облуду для себе незрячу.
Зійшлися на стежі нескорені в глумі,
Шукали світання ранкове на долю.
Зібрали в єдине правицю на думі,
Що має стремління високе на волю.
Повільно на згоди збираються люди,
Знаходять потуги на сили на ноги.
На подих повітрям наповнюють груди,
Минають вороже, долають дороги.
Раптово на щастя завіявся сполох,
Піднявся на висі, в назначене вічне.
Скресає надію в розширених колах,
Заводе довіру на праведне віче .
Так вийшли із ночі згруповані люди,
Збудили що спало, піднялися вгору,
Збороли погрози, докори от люті,
Що мали у серці одвічну покору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554063
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: davud