Багато вже разів програла я в житті.
Як глибоко я падала, здавалось.
Та, бачивши лише щасливе в майбутті
Я падала і знову піднімалась.
Це треба вміть- невдачам не кориться
І після програшів не падать на коліна.
Піднятись так, як сильним всім годиться,
Зібрати сили й далі йти невпинно.
І далі йти... Іти й не зупинятись.
Бо тільки сильний до вершини шлях знайде.
І пам"ятать завжди, що впасти і піднятись
Всі сильні духом можуть будь-коли й будь-де.
І я ішла- крізь бурі і порошу,
З усіх поразок я зняла потворні маски
І вдеяких поразках бачу щось хороше.
То хто сказав, що я ненавиджу поразки?
Поразки вчать чомусь, найкраща їхня школа.
́́Та вчення мудре це не кожен зрозуміє.
Невдача грає в нас в житті важливі ролі
І непомітно наближає нас до мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554019
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Мілана Польова