А МАТЕРІ…

А  матері,  а  матері
Вже  не  стрічають  на  порозі,
Не  будять  тихий  світ  зорі,
Опочиваючи  у  Бозі.
Найдовша  в  світі  із  доріг
Їх  від  роботи  відірвала.
І  довго  сивим  смутком  стріх,
Немов  хустиною  махала.
Стоять  немазані  хати.
Посліпли  вікна.  Похилились.
Тягар  їх  давить  самоти.
А  як  вони  життям  світились!
Як  бився  пульс  минулих  днів,
Дитячий  сміх  лунав  і  гомін.
Туман  долиною  заліг,
Чи  то  туман  бринить,  чи  спомин…
Зринає  в  смуті  і  добрі
Полин  сріблястий  при  дорозі…
А  матері,  а  матері
Вже  не  стрічають  на  порозі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553643
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2015
автор: Ніна Третяк