Я боляче життям іду:
Прибита, та не розіп’ята.
У Гетсиманському саду
Засіли Іроди прокляті.
Ладнають орди яничар
Священні землі толочити,
З рабів збирати щедрий дар,
По світу з торбою пустити.
Продати предків дух і прах,
Що поганяли ще волами.
Сміються злидні по хатах.
Земля горює із скарбами.
В полях вони лежать рясних,
(Відразу так їх і не видко)
У чорноземах дорогих,
Що маслом мазати на скибку.
А люди, люди…Бідаки
Селом блукають, як примари,
Бо вже приїхали князьки—
Свої криваві яничари!
Вселенську принесли біду.
Христа святого посрамили.
У Гетсиманському саду
Обітованну поділили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553525
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2015
автор: Ніна Третяк