Розхвилювали море почуттів.
Розбурхали. І море заштормило.
Немає слів. Таких немає слів,
Щоб відтворити цю красу і силу.
В ній шквал і ніжність, полум’я і страх
Злилися воєдино, нероздільно.
Пронизує живу істоту жах:
« О Боже, я невільна, я невільна!»
Підкорена, підвладна почуттям,
Загублена в стихії до останку,
Розплачуватись буду я життям,
Не підкоривши зависоку планку.
Стихія випробовує на міць,
Стихія випробовує на силу.
У полум’ї розчахнутих зіниць
Сповідаюсь, як Богові: «Любила!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553504
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2015
автор: Ніна Третяк