Що я буду робити із нею –
У мене один білет,
Пастор мов холод
Виведе мене в тінь.
Я дивлюсь на нього,
А він дихає, наче
Смерть,
І говорить дуже-дуже
Повільно.
Він говорить про
Снігурів -
Ворожбитів
З анекдотами
У псалмах,
Про хліб, який
Виросте з цього жита,
Про тіла, які знайдуть
В горах,
Підсумовуючи:
«Смерть існує для
Того, хто
Бачив тебе в
Живих,
Якщо ти їх також
Бачив – тоді
Ти один із них.
Якщо бачили тільки
Тебе – рахується
Вам обом.
Душа насправді
Нутрує між
Трахеєю і
Кадиком.
Допоки ти дихаєш –
Усе матиме якийсь
Зміст,
Невеликого клопоту
І біди,
Господь чекає на тебе,
Щоб
Тобі його розповІсти,
Або просто
РозповістИ».
Але що я буду робити із нею –
У мене один білет,
Вона прокидається,
Боячись нас усіх,
Чорний немов вівця,
І мокрий неначе пес,
Глибоко за вікном
Губиться в лісі
Сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553089
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: Мирослав Гончарук_Хомин