Світанок підірвав снаряд,
Уже не спали ми три ночі.
Набрид уже свинцевий град,
Жахіття це, вже терпнуть очі.
Німіють руки, вічна спрага,
І БТР горить в вогні.
Мучить землю чорна смага -
Ох, і не солодко мені.
Дим і гвал, ревуть мотори,
І кулі свищуть біля вух.
Пішли у розвідку дозори -
А я лежу, немов пастух.
Від вибухів здригалось небо,
Я «Отче Наш» під ніс читав,
А очі все спостерігали -
Як безпілотник там літав.
Пекла чимдуж гаряча рана,
Солоний очі піт з`їдав.
І гріла серце лиш кохана -
Якої фото цілував.
Війна підкралась з-за спини
І забрала мене з собою.
Та підливала лиш бензини,
Щоб я горів в котлі розбою.
Я хочу жити, я молюся,
До тебе, Боже, все звертаюсь.
Тобі я низько поклонюся,
За всі гріхи свої я каюсь.
Мене ти збережи від смерті,
І друзів моїх, що на фронті.
З війною були ми відверті -
І МИР уже на горизонті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552652
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: Познанський Дмитро