зазвичай

Зазвичай,  
люди  знають  ім"я  і  власний  свій  рід.
Зазвичай,
пам"ятають,  що  вдаритися  -  болить.
Що  таким  може  стати  маленьким  великий  світ
і  вміститися  -  років  із  двісті  в  коротку  мить.

Зазвичай,
забувають,  що  в  когось  є  кров  і  піт.
Що  десь,  наче    у  власному  серці,  коро́тить  нерв.
Що  буває  так  нескінченно  вернутись  від
чужини  і  додому  й  спитати:  
-Ніхто  не  вмер?

Зазвичай,
ми  маленькі,  хоч  скільки  б  нам  не  було.
Скільки  б  ми  не  кохали  й  чинили  би  скільки  кривд...
І  сховавши  у  мамині  руки  своє  чоло,
попросити,  щоб  Той,  хто  над  нами  усе  простив...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551855
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Маріанна Вдовиковська