Люблю в селі своєму восени
Пройтись по вулицях повільно,
Відчути дотик теплий незначний
М’якого сонечка проміння.
Осіннє сонце лагідне таке
І не сліпуче, хоч яскраве,
Воно вже до знемоги не жарке,
А оксамитове, ласкаве.
Люблю вечірні вогники вітрин
І парків непорушну тишу,
Які чекають наче тих картин,
Що заморозки їм напишуть.
Осінній спокій, ніби дивний сон,
Наводить спогади і мрії, –
Крізь жовтий одяг в осені сезон
Побачу давнішні події.
Згадаю до дрібниць, що відбулось,
Неначе це було недавно,
Подумаю, що бути би могло,
Якби…Так лине думка плавно…
18.09.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551796
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Martsin Slavo