Покрила землю ніч своїм крилом,
Втонуло все у снах, все нерухоме…
Ти в мареві нічному поряд йшов,
Хоча й такий далекий, незнайомий.
І я злетіла в мріях до небес,
Але в реальність згодом повернулась,
Спустилась нижче від зіркових плес,
На тебе в мріях знову озирнулась.
Та під ногами тільки болота,
Хоча і ковдрою зеленою покриті.
Надійний міст зруйновано до тла,
Сліди стежини водами розмиті.
Круті нас розділяють береги,
Ріка бурлить внизу несамовито,
Живе в душі лиш спомин дорогий,
Пов’язаний з тобою й пережитий.
Ти – наче казка, і немає слів,
Я розгубила їх, немов примари,
Лишилась ніжність і весняний спів
В моїй душі від незбагненних чарів.
28.11.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551795
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Martsin Slavo