Вже ластівки, гойдаючись на дроті,
Ладнаються в далекий небокрай.
Не відкладай своє життя на потім,
Кохання мед гіркий не відкладай.
Живи сьогодні, повно і відкрито,
Хай груди розхвилюють почуття,
Ти не прийшов на світ в куточку скніти,
Тебе на світ покликало життя.
Ввійди в його розвеснену стихію,
Занурся до глибин прамудрих знань,
Здійсни найзаповітнішу замрію –
Людиною серед людей ти стать.
Коханням возвеличся і возвисся,
Не засмутись і крил не обітни,
Бо що є більше на землі і вище,
Що прихиляє зоряні світи.
І скоряться непідкоримі далі,
(Непереборних труднощів нема!),
Коли ідеш нестримним кроком далі –
Розступиться - розвидниться пітьма.
То ластівки туди-сюди літають,
Нам осінь сповіщають і весну.
А ми такої розкоші не маєм,
Бо кожен має доленьку одну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551561
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Ніна Третяк