Чому являєшся у сні,
Навіщо рій думок тривожиш?
Ти ж робиш боляче мені…
Невже забуть і ти не можеш
Цілунки ранньої весни
І дні травневого параду…
Травневу ніч…А восени –
Твою гірку нестерпну зраду.
Невже і ти забуть не зміг
Всі ті місця, де ми бували,
Кохання часу скорий біг,
Тополю, де зорю стрічали?
Оті щасливі вечори,
І гру баяна, й дзвін гітари,
І ті пісні, що до пори
З тобою разом ми співали…
Невже і ти не зміг забуть?
Невже жалкуєш за признання?
Чи, може, хочеш повернуть
Хвилини ласки і кохання?
Щоб знову Сонечком тебе
При зустрічі я називала,
Щоб кожний день я щось нове
У погляді твоїм читала.
Тебе не буду я винить,
Не можу лиш забути зраду,
І плину часу не спинить,
Та й ніде діти наші вади.
Благаю, не приходь у сні
І не стрічайся на дорозі,
Бо все ще боляче мені,
А щось змінити я не в змозі.
З тобою зустріч лиш на мить,
Чи в дійсності, чи як дрімаю, –
В минуле думка знов летить,
Знов серцю спокою немає.
Мені допоможи лиш біль
Пронести крізь життя смиренно,
Щоб рідні й друзі звідусіль
Оцей вік прожили блаженно.
Чому являєшся у сні,
Навіщо рій думок тривожиш?
Ти ж робиш боляче мені…
Невже забуть мене не можеш?
Благаю, Боже, дай відради!
Прости любов без каяття,
Забудь гріхи, хай щезне зрада
І серця біль на все життя.
Літо 1982 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551213
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Martsin Slavo