Ми надто довго йшли дорогами війни!
Вогнем пекельним був той шлях до Перемоги:
Чотири роки – до найкращої весни;
Чотири роки смертоносної тривоги.
Мій рідний краю, - чи у місті, чи в селі -
Війна лишила у серцях криваві рани;
Про кожний клаптик постраждалої землі
Ще пам’ятають посивілі ветерани.
В лиху годину найстрашнішої війни
Перетворилися поля на поле бою,
Щоб повернулись у майбутнє мирні сни,
І щоб ніколи не палав наш дім війною.
Травою пам’яті могили поросли,
Дніпрові кручі бережуть воєнні дати.
Звитяжні роки, що свободу принесли,
Нащадки завжди будуть вдячно пам’ятати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55088
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2008
автор: Петро Корнійчук