Я за вами біг та не оглядався,
Я за вами йшов і мене не ранило скло.
Як дистильована вода, світ прісним здавався,
Лиш голос почути і мене понесло.
Виклик світу кидав і мене це ламало,
Молитва підносила з ваших уст до небес
Я чарами проникся, і відчував що мене вже не стало
Моя голубка це ви, але не понесете мій хрест
Зламали мене, моє місто і його кордони.
Поставили бар"єр, щоб у клітці сконались повіки мої,
Ваш фанат не пручався, а був вами голодний,
Лиш сльози голубки текли по руці.
Вже я готовий померти від ваших очей,
І отрута спонтанно розтеклася по усім частинкам тіла,
Кохання чума, не чекає гостей
Без зброї, вона скільки світів погубила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2015
автор: Мария Инкерман