Хвилює душу ранок загадковий:
Хмарки рожеві дивної краси,
Блакитне небо й промінь веселковий,
Що сяє в чистих крапельках роси.
Я знову й знов милуюся красою,
Вже й розмаїттю загубила лік.
До чарів би торкнутися рукою
Й запам’ятати ранок цей навік.
Красу землі і неба я вбираю,
Ловлю просту і щиру щастя мить,
І світлу ніжність в серці відчуваю,
Яка до тебе в мріях знов летить.
Нехай світанок свіжий, загадковий
У долі моїй тлінній оживе
Стежиною у росах світанкових,
Що травами у світ твій попливе.
22.07.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550449
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Martsin Slavo