Мій батько не п’є,
Мій батько поїхав на фронт,
У нього на шиї щасливий
Патрон,
В шинелі його обручки й
Гранати,
Він не залишиться тут
Зимувати.
Він піде углиб,
Минаючи жито і риб,
Кулі і міни,
Тишу набиту тілами,
Міста із згарищами
І полями,
Літо з його золотими
Пісками,
Мідну муку вогнепальних
Поранень,
Так починався
Спекотний травень.
За ним ітимуть
Чеканячи землю
Наче монету
Сталевим нервом
Піші полки
Готових до смерті
І рядові із
Штраф-бату
Й резерву.
Він загине біля
Кордону,
Впавши у землю
Гігантським
Сомом,
Набравиши
Повні легені
Тривоги,
Видихаючи
Перемогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548799
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2015
автор: Мирослав Гончарук_Хомин