Російському солдату


Це  не  я  твої  поля  топчу,
На  дітей  націлюю  гармати,
І  непотріб  знавіснілий  вчу
Хвацько  так  сусідів  убивати.

І  ховати  за  живі  щити
Свою  підлу,  не  солдатську  душу,
Та  шеврони  здати  у  утиль,
Щоб  «воєнну  тайну»  не  порушить.

Знаю  я  –  тебе  жене  наказ,
Тих,  що  угніздились  під  куранти.
А  тепер  подумай,  хто  із  нас
Хунта  і  фашисти-окупанти.

Вірю  –  статут  думать  не  велить.
На  війні  –  набої,  а  не  совість.
Та  коли  впадеш  між  ковили  –
Пригадай  це  застережне  слово.

Згине  цар.  Отямиться  народ.
Мати  коси  рватиме  з  розпуки.
До  могил  загарбників-заброд
Стежки  не  топтатимуть  онуки.

Бо  й  на  них  історія  тавро
Пропече  із  ненависті  й  глуму…
І  за  що  ти  проливаєш  кров
Хоч  не  можна  –  все-таки  подумай!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548750
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.01.2015
автор: stawitscky