Нехай же як сонце, що сходить ізранку,
Прийде в життя ясність, я кличу відверто!
На місце поставить усе, на світанку,
Я хочу лиш знати для себе, що варто..
..Що варто було́ брати ризик у руки,
Й відкритись, довіритись, бути собою,
Напевно що варто..бо тінь від розлуки,
Покинула світ мій, я більше не граю.
І я не шкодую про кожен мій крок,
Бо все, що робилося, дії - від серця,
Я хочу здійнятися вверх, до зірок!
Минувши усі перешкоди - до сонця..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548671
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2015
автор: Валентина Капшук