І у печалі пізнається радість,
у далині, на дні, у однині.
Майбутнє не об’їдеш на коні.
Минуле повертається на старість
у самі неочікувані дні.
Тоді і доля наче усміхнеться
на кілька мить нежданого кінця,
коли ще наповняються серця
надією, що грішному минеться,
якщо його кармічній чаші серця
не застує пародія лиця.
Все непідробне важко повторити
і раз, і двічі на мільйонів сто.
Та кожен копіює пережите,
одного разу ніжністю зігріте,
яке не заперечує ніхто.
Але існує істина Пилата.
Нагайкою вимірюємо зло,
і віримо у міфи ЕНЕЛО,
у обереги і міські пенати...
А неофіти мають пам’ятати,
якщо хоч одиницям це дійшло,
що істина – коли на цьому світі,
политому і кров’ю, і слізьми
і ратаїв, і воїнів – їх діти
поволі, а стають таки людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548322
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2015
автор: I.Teрен