У вицвілій тиші німої дрімоти
Нашіптує грудень зими привороти,
Змороженим басом.
Заклякли в боязні під льодом калюжі.
На вікнах розквітли прозірчасті ружі,
Що витечуть з часом.
Промінчиком сонце голубить бурульки.
Розкурює вітер закопчені люльки
Печей над дахами.
Мережать синички галуззя вільхові.
Пряде полохливо в тепленькому схові
Зайчисько вухами.
Вовтузяться миші в кургановім тілі.
На обрії сунуть хмарини дозрілі
З нюансом завії.
Ще мить й проти сонця займуться жаринки.
Опустяться тихо тендітні сніжинки
Алмазом на вії.
В чарівності білій німої дрімоти,
Шептатиме січень зими привороти…
В гонитві із часом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548289
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Осіріс