Залетіло на подвір’я
Жовтолисте стигле сім’я.
Залетіло та й землею полягло
І на дворищі посіяло тепло.
Теплий вітер із землі до сірих хмар
Міцним став, заклекотів, мов смоловар …
Розірвалась в хаті пісня
На «до того» й «після».
Бо до того не пекло,
А тепер червоне пір’я рознесло
По гарячим головам
Свинцем толуоловим.
Проскреблося орище
У родиме дворище.
В нім мені з тобою
Не стало спокою.
Добрий вітер ладом тихо шепотів
З болотів гниле насіння підхопив.
Де узялося на нашу долю зло?
З того сім’я все в садибі полягло.
Від того насіння,
Боже, дай спасіння!
Ю.П.
2014
https://youtu.be/H_cmhApRxnA
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2015
автор: Посух