Те, що ти робиш зі словом,
Яке котиться до мене,
Я називаю Найпершим Цілунком.
Слово ще не дійшло,
Але відгуки чую
У листі священного дерева,
Яке шелестом горне сонце.
Гомони ломляться в двері
Зі звуком світанку,
Я не можу назвати його,
Бо це – стогін солодкої смерті,
Він в’їдається зморшкою на
Чолі неба,
Він сиплеться зорями-насінинами,
Бо ніч – це нива,
Вона хоче зронити первістка сина,
Називаючи терпко і милостиво його "Днем".
Коли слово прийде,
Я нагрію його вогнем,
Потім вистелю дотиком
На водянистій межі.
Воно стане злукою із потоком.
Так з’явилася мова Чуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548102
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Олена Ганько