Не забирай того, що є у мене ,
Хоч прав у тебе нині «до фіга»…
Повір мені, а може і не треба,
Моя дорога в інший путь лягла.
Я не хвалюся книжкою чи віршем,
Живу, як дав життя мені Господь,
Простий поет, не хочу бути гіршим,
Шаную друзів, але не господ.
Не можу жити без калини цвіту,
Без Стиру, без Полісся, без Дніпра,
Я хочу просто жити і творити,
Бо долю цю Волинь мені дала.
Не вчи мене, як маю в світі жити,
Які писати маю я вірші,
Я прагну свою землю захистити,
Яка мені найбільше до душі.
А ти живеш "пришельцем" в Україні,
Плюєш в криницю, звідки воду п’ють
І сунеш хмари нам на небо синє,
По наших людях знову «гради» б’ють.
Коли для тебе ненька Україна,
Земля родинна на усі літа,
То захисти, бо ти її людина,
Вона ж для тебе матір золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547717
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Віталій Назарук