Хутір... хутір-хуторочок,
Часто згадую тебе.
Так побачить тебе хочу,
А з тобою і себе.
Ой, побачить хочу щиро,
Перші кроки, що робив.
Ух, яка була то сила,
Я ж бо сам уже творив.
А згадати є що і багато...
Пам'ятаю, як колись,
Вітер змерз, просився в хату,
В шибку стукав і бісивсь.
Влітку щебіт нас будив,
Батько швйохкав* вже косою.
Вранці він косить любив,
Бо трава була з росою.
Я раз чув, як вітер дубу,
Щось про мене шепотів:
-Мов, як виросте то буде...
Не сказавши, полетів.
Не догнав тоді я вітер,
Не спитав про долю я,
Згодом взяв до рук палітру,
Зрозумів, що ось вона.
Рік за роком так пройшов,
Хутір зник, зостався спомин,
Кращих місць я не знайшов,
Більш не чув я лісу гомін...
*звук від коси при косінні.
квітень 2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547566
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: sloboda