каюк

Ізбарзе  борзий  наш  каюк  пробрався  в  кримське  море,
А  там  непроханий  матюк  розвішує  прапори.
Діставши  рваний  рукопис,  загнувши  мисль  у  вухо,
Подумали,  що  катарсис  закрив  цей  мис  наглухо.

Козацька  лодія  пішла  із  жвавими  піснями
 До  витоків,  до  джерела,  щоб  прикрутити  крани.
Та  вже  заткало  прорвало,  каміння  задиміло…
Пошматувало  вже  ху*ло  направо  і  наліво.

«Казакі  кушалі  укроп»,  а  «мама  мыла  раму».
Від  азіятів  до  європ  пустили  телеграму.
Розжарило,  із  сходу  в  ніс  недуга  задиміла.
Чи  то  який  рогатий  біс  напав  на  наше  тіло?

Ружину  знарядили  всі  на  славу  і  на  смерть,
Щоби  від  Київськой  Русі  не  лишилася  чверть.
Щоб  світла  орія  землі  не  потонула  в  крові.
Щоб  і  надалі  в  сивій  млі  каюк  блукав  у  морі.

Ю.П.
2014

https://youtu.be/nNSZzV64yR0

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2014
автор: Посух