Займенник «мій»,як отруйна стріла,
Як царство небесне для сарацина,
Як жарт,як помилка,як посмішка зла
За здані без бою фортечні стіни,
Вона не народить від тебе сина,
Мовляв-так написано на роду,
Вона,наче кровно народжена вільна,
А ти все стрибаєш з біди на біду.
Ну що ж: напевно так тому і бути-
Заплаканий самотній пілігрим,
Бо душі людські- то підступні Бермуди,
А серце людське-то згорьований Крим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547297
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.12.2014
автор: Той,що воює з вітряками