До світла
Зустрічаю світанки на морі,
Море дні мої ними полічить.
Я стою, де пісок із водою
У цілунках зливаються вічних.
А від ніг аж до сонця доріжка
По воді протяглася спочити,
Так і хочеться – диво можливе-
Босі ноги у сонці змочити.
Відступив небагато й доріжка
Теж змістилась на ту ж таки відстань
Зрозумів: ця доріжка приватна
Я є власником смужечки світла.
А на березі не одиноко,
Як багато людей сонця прагне
І до кожного, глянь-но, доріжка
Кілометри до берега тягне.
Запитаєш, для чого, поете,
У рядки амфібрахій вкидаєш
Чи картинкою літнього моря
Щось важливе сказати нам маєш.
Таки маю. Як тії доріжки
Всі до щастя незмінно прямують,
Треба тільки піднятися з ліжка,
Бо доріжку у камінь вмурують
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546855
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: abba