жінка чекає свого Адама,
п’є каву і вірить, що він буде першим,
кому б не вагаючись все віддала,
все, що збирала в своєму серці.
жінка так хоче, аби любили,
не за причини, просто тому що
«дихати важко без тебе, мила.
ходити важко. та і навіщо? »
жінка шукає когось на осінь -
«допоможи пережити зиму,
прошу лишайся. лишайся на досі» ,
вона б щаслива тоді мов дитина.
жінка знає, як бути сильна
робити кроки, складати дії.
їй треба єдиного чоловіка,
що жінку з неї створити вміє.
жінка усе би простила навіть
лише би знати, заради кого
міняла ніжність замість ненависть
і так просила за нього в Бога
не забирати від неї того, з ким
щастя зазнати хотілося дуже.
крізь вічності мить і секунди років
люби свою жінку, друже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546414
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2014
автор: солодка сіль