на теренах забутого мiста

Я  блукаю  зимою  у  замерзлій  пітьмі.
Поміж  тисяч  нас  двоє.  Серед  всіх  ми  одні.
На  Землі,  над  землею  наче  прірва  без  дна.
У  яку  я  за  нею.  У  якій  ти  одна.

Ми  блудили  цим  світом,  плутали  без  мети.
За  цей  час  згасло  світло.  Засинаєш  і  ти.
Засинає  кав’ярня  у  кутку  на  майдані  –
Тепле  світло  вечірнє  у  застиглім  тумані.

*На  теренах  забутого  міста
Нам  лунають  транскрипції  Ліста.
А  у  тиші  зимового  парку
Нам  лунають  фужери  і  чарки.

Але  може  не  варте  те  коротке  рев’ю.
З  шиком  Буонапарта  я  з  фужера  доп’ю.
Хай  кружляють  навколо  ці  замерзлі  вогні.
Я  п’янітиму  соло.  У  нічній  однині.

*На  теренах  забутого  міста
Я  збираю  із  неба  намисто.
А  у  тиші  порожнього  бару
Позбуваюся  нашого  жару  .
…
На  теренах  забутого  міста
Нам  лунали  транскрипції  Ліста.
А  у  тиші  зимового  парку
Ми  не  змерзли,  а  нам  було  парко.



Ю.П.
2007

https://youtu.be/kAhImsk7k7w

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2014
автор: Посух