Твої цілую мамо руки
Натруджені, немов земля.
Були і біль, і щастя, й муки,
Й дарунки з неба журавля.
Дитинство зморене війною,
Важкі дитячі трудодні,
Кохання вимите росою,
Окрилені любов’ю дні.
І молодість злітала в небо
У час розрухи по війні,
Дитячий плач і сміх, і щебет,
Були святкові й будні дні.
І ми росли, а ти старіла,
В турботах линув час буття.
Мамо, любити ти учила,
Із цим летіти у життя.
То ж я цілую твої руки
(Нема вже батька та сестри,
Лише дорослішають внуки),
Уклін тобі, пробач, прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546164
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.12.2014
автор: Східний