Ось тримай,
Це ключі від моїх
Дзеркал,
Я вісім століть
Про тебе мовчав,
Як мовчать дими
Над згарищами
І водою,
Як мовчать ситі
Акули і
Вбиті кити,
Як мовчать водолази
Із гелієм у балонах,
Як мовчать психіатри,
Як мовчать сонні
Роми
На стінках вагону,
Як мовчать недолугі
Бандити,
З того боку
Кордони,
Як мовчать знервовані
Митники
По цей бік границі.
Я можу просто
Виспатися
І залишитись.
Але хто підніматиме
Прокажених
Із лепрозоріїв,
Набитих кулями
Недосвідчених
Снайперів.
Господь подивився
На це все стомлено,
Не прощаюсь
З парафіянами,
Дістав цвяхи,
Довгі як колії,
Оголивши зап'ястя
Титанові,
В цьому світі все
Для того і створено,
Щоб
Будучи першими
Ми завжди
Залишались
Останніми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546123
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин