Не спиться вже чомусь не першу ніч,
Думки рояться , мов у спеку бджоли,
Сховався Місяць, покрикає сич,
Сивим туманом огорнуло гори.
Я перебрав життя по сторінках,
Оглянувся назад в літа юначі
І полетів на крилах, наче птах,
І молодість вернулася неначе.
Та Мудрість зупинила на шляху,
Заглянула у очі… - Що з тобою?
Ти допускався помилок, було й гріху,
То хоч тепер подумай головою…
-О, Мудросте, верни мені літа,
Залиш мене і припини розмову,
Яка ж солодка мить ота свята,
Як хочеться у те гріховне знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545718
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Віталій Назарук