Пишу листа Вам, мила Ліно,
І шлю сердечний свій привіт.
А також кланяюсь уклінно
Із побажанням довгих літ.
Нехай Вам твориться натхненно
І Муза Вас не покида,
Щоб кожен ранок Ви щоденно
Відчули, що ще молода.
Душа ж ніколи не старіє,
Вона від горя лиш болить.
На милосердя не міліє,
Проявить жалість кожну мить.
Це я кажу про Вашу душу,
Бо знаю, що Вона така!
Тепер зізнатись в цьому мушу, –
І не здригнеться вже рука.
Давно закоханий по вуха
У Ваші, мила Ліно, вірші.
Той зрозуміє, хто їх слуха
В ранковій чи вечірній тиші.
Вони запали мені в серце,
У них і моя доля є, –
Неначе мелодійне скерцо
На струнах серця виграє.
В тих віршах мова кришталева,
Вони народжують зорю,
У них спілкуються дерева, –
Це, наче з Вами говорю.
У Ваших віршів добрі очі,
В них світить сонце крізь туман,
Зірки закохані щоночі,
Брехні ніякої нема.
Тож я чаруюсь ними просто,
Цей чар ніколи не мине.
Він вже сягнув до високості,
І в майбуття також майне.
Нехай же Вам Господь дарує
Ще довгих літ і нагород.
Хоч скажуть: «Жінка ця гарує!» –
Вас не забуде вже народ…
14.06.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545464
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Віктор Слюсар