Уже поза північ. А я чомусь далі не сплю.
Чекаю світання. Нервово покліпує свічка.
Невільно лягає серпанок на сонну ріллю
І чорною кішкою треться о спогади відчай.
Надумані мною, згорають у небі зірки.
Усе, що боліло – бажаю забути поволі.
У сірих обносках тиняється грудень гіркий,
Неначе примара бездольна по замкнутім колі.
На крайчику неба зібралася хмарищ юрба,
Скуйовдивши тишу надривно викрикує вітер.
У цьому призвіллі я лиш полонянка, хіба,
Що серцем воліє захмарений розсвіт зігріти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545332
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Леся Shmigelska