Заметіллю рідної оселі
я бреду туманами зіниць
по грудневій споминів пустелі,
перед долею вклоняюсь ниць...
Круговерть ця білосніжна ліпить,
акварелі ніжні постають -
я іду до школи в маках ніби,
солов'їв мелодія в гаю.
Вже фізмат - студентства сині очі,
незабутніх скоротечних літ -
і до мрій нічних такі охочі,
де зірковий незвичайний світ...
Ось і донька, первістка груднева,
Богородиці святковий дар.
Вже з гніздечка наші королеви -
Дай їм Боже, як і мрій казкар...
А над світом тіні круків плинуть,
на онуків хмара чорна йде.
Змилуйтесь над дитятком безвинним,
Світла град хай верх над злом знайде'.
19.18.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545167
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2014
автор: Променистий менестрель