Проснутися б…

Проснутися  б,  проснутися  б  зі  сну,
Аби  жахіть  не  зріти  знову  й  знову.
Чи  принесуть  нарешті  нам  весну
Птахи  із  вирію,  чи  принесуть
Землі  вкраїнській  радісну  обнову?

Морфею  злісний,  одійди  чи  згинь,
Не  затуляй  горішнє  чисте  світло!
Бабахає  війною  навкруги,
Кроваве  небо  збагрює  сніги,
Вогненний  стовп  палає  серед  світу.

І  янгол  білий  корчиться  он  там,
Де  лезо  ката  скальпелює  душу...
Чому  всеволю  віддано  катам?
Чого  відьмує  зрадниця-зима,
А  я  тій  зрадниці  коритись  тихо  мушу?

Проснутися  б,  проснутися  б  -  і  все!
А  там  і  смерть  нехай  би,  як  безсоння...
Ховає  ніч  за  сутінню  лице,
Холодний  страх  під  вікнами  повзе,
Обвило  терня  чорне  підвіконня...
(20.12.14)    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545082
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2014
автор: Леся Геник