Я була наївною. Думала, що зможу тебе змінити. Вірила, що я та єдина, в яку ти точно закохаєшся, і вже нічого не буде як раніше. Господи, яка простодушність. Наївність в очах аж сіяла. Чому тоді я не знала простої істини, або знала, але не хотіла розуміти - люди не міняються. Ні заради себе, ні заради когось. А тим більше ти...Ти не змінишся заради себе навіть, а заради дівчини тим більше. Для тебе це все просто нові маски. Щоночі різна і так безупину. У них ти топиш самотність своєї душі, свій душевний крах. Душа? Хах. У тебе? Ще скажи, що ти маєш серце, яке вміє кохати? ахахах Яка несусвітня брехня. Любити? Ти ніколи не чув і не приміняв такого слова.Кажеш, що приміняв. Звичайно, ти декілька разів казав їх дівчатам, щоб затягнути у ліжко. А коли казав ці слова, то очима шукав вже нову жертву, бо ж знав що цих ТРИ слова мріє почути кожна, тому затягти когось у ліжко це простіше простого. Ти захоплювався своїми все новими і новими перемогами і горизонтами, які перед тобою відкривались. Ти хотів спробувати цей трюк і зі мною, але все якось пішло не так. Ти лише на секунду побачив слабість у моєму пгляді, але чому ж не скористався? Я не вірю, що в тобі пробудилось щось людське. Скажи чому? ЧОМУ?????????????
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544687
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: veselka