Яка довіра і наїв
У гени вплетена мої:
Ось добрий лікар Айболить
Подав пігулочку – і квит,
Усі хвороби – як рукою,
Вже стан блаженства і покою…
Але, на жаль, чаклунська змога
Це – для молодшого шкільного.
Тому і досі не збагну,
Як це – наживши сивину
У золоту я вірю рибку,
А чи у фею чарівну,
Яка лиш помахом руки
Усе поверне навпаки:
Що казнокради вернуть гроші
(бо стануть всі святі та божі)
І в щиро-благосній порі
Все ж відречуться хабарів,
А навіжено-злий сусід
Поверне нам і Крим, і Схід,
І так, покаявшись навіки,
Покриє завдані ним збитки,
І що Феміда дуже скоро
Постане- чесна і прозора,
А весь державний апарат
Громадянину буде рад,
Й проблеми всі мої рішить
Лиш за одну маленьку мить.
Отак бажається – і край,
Щоб прямо з пекла – та у рай!
Мені ж твердить якийсь зануда:
Ти, фантазере, не швиди,
Колись воно, звичайно, буде,
Якщо ваш курс проліг туди.
Але пройде немало літ –
Помилок, клопотів і бід.
Отож твій нинішній пароль:
Терпіння, праця і контроль.
Візьми надійно на приціл,
Щоби не збились молодці,
І не зневажили клейнод,
Які довірив їм народ.
А сам у воза упрягайсь
І приближай той самий рай.
І от не знаю, що робить:
Зануду слухати, чи бить?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544628
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: stawitscky