Я до серця твого притулюсь,
Струсять вії сльозу мимовільну.
...Ми з тобою – як мінус і плюс:
Різнополюсні, та
Неподільні.
Де б не був ти
І що б не робив,
У думках ти завжди біля мене.
Дана Богом, як диво із див,
Почуттів глибина сокровенна.
Пролягали навсібіч стежки.
Я на кожну потроху ступала.
Але наче струмки до ріки,
Всі дороги до тебе вертали.
Я без тебе – незораний лан,
Пустоцвітом заквітчана вишня.
Ти один – мій одвічний талан.
Так вирішує воля Всевишня.
...В синю повінь очей задивлюсь,
Геть відкинувши пута рутинні.
Різні ми, наче мінус і плюс,
Та, як сонце і небо, єдині.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544627
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: Ірина Васильківська